Оксид азоту(I)

Оксид азоту(I)

Резонансна структура оксиду
Інші назви геміоксид азоту
Ідентифікатори
Номер CAS 10024-97-2
Номер EINECS 233-032-0
DrugBank 06690
KEGG D00102 і C00887
Назва MeSH D01.362.635.625, D01.625.550.550 і D01.650.550.587.650
ChEBI 17045
RTECS QX1350000
Код ATC N01AX13
SMILES N#[N+][O-][1]
InChI InChI=1S/N2O/c1-2-3
Номер Бельштейна 8137358
Номер Гмеліна 2153410
Властивості
Молекулярна формула N2O
Молярна маса 44,012 г/моль
Зовнішній вигляд безбарвний газ
Запах солодкуватий
Густина 1,799 г/л[2]
Тпл -90,8 °C[2]
Ткип -88,49 °C[2]
Діелектрична проникність (ε) 1,00104 (20 °C)
Показник заломлення (nD) 1,238
В'язкість 10,0μПа·с (200 °K)
15,0μПа·с (300 °K)
19,4μПа·с (400 °K)
23,6μПа·с (500 °K)
27,4μПа·с (600 °K)
Структура
Дипольний момент 0,16083 D
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення ΔfHo
298 		81,6 кДж/моль
Ст. ентропія So
298 		220,0 Дж/(моль·K)
Теплоємність, co
p 		38,6 Дж/(моль·K)
Небезпеки
ГДК (Україна) 90 мг/м³
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки
Ця стаття про оксид азоту складу N2O. Про інші сполуки цього ряду див. Оксиди азоту.

Окси́д азо́ту(I), нітроге́н(I) окси́д — неорганічна сполука складу N2O. За звичайних умов є безбарвним газом із солодкуватим запахом. Він може підтримувати горіння; проявляє слабкі окисні та відновні властивості.

Речовина застосовується у медицині для короткочасного наркозу, а також як піноутворювач у харчовій промисловості.

Отримання

Оксид азоту(I) вперше був отриманий у 1772 році Джозефом Прістлі при термічному розкладанні сухого нітрату амонію:

N H 4 N O 3 → 170 o C N 2 O + 2 H 2 O {\displaystyle \mathrm {NH_{4}NO_{3}{\xrightarrow {170^{o}C}}N_{2}O+2H_{2}O} }

Розкладання починається за температури 170 °C і далі продовжується із виділенням великої кількості тепла, тому для уникнення надмірно бурхливого ходу реакції нагрівання треба припинити. В іншому випадку, при перегріванні суміші понад 250 °C, нітрат розкладатиметься із утворенням азоту або оксиду азоту(II).

Сучаснішою модифікацією методу Прістлі є розкладання водного розчину нітрату амонію у присутності хлоридів. За цим способом крізь концентровану (30–100 %) нітратну кислоту пропускається аміак. В результаті їхньої взаємодії утворюється нітрат амонію, що розкладається нагріванням. Тепло, що виділяється у подальшому, підвищує температуру реакційної суміші до 100—160 °C. Реакційна рівноважна суміш складається з 30–35 % нітратної кислоти, 30–50 % нітрату амонію, 15–55 % води. В реактор також додають незначну кількість (0,01–0,1 %) хлоридів та, за необхідності, сполуки мангану, нікелю, свинцю, бісмуту, церію — вони виступають в ролі каталізатора реакції.

Хімічні властивості

При нагріванні оксид азоту розкладається з виділенням азоту:

2 N 2 O → 500 o C 2 N 2 + O 2 {\displaystyle \mathrm {2N_{2}O{\xrightarrow {500^{o}C}}2N_{2}+O_{2}} }

В атмосфері оксиду деякі метали і неметали згоряють так само активно, як і в кисні, але для ініціювання реакції необхідне високотемпературне нагрівання:

6 N 2 O + P 4 → 550 − 625 o C P 4 O 6 + 6 N 2 {\displaystyle \mathrm {6N_{2}O+P_{4}{\xrightarrow {550-625^{o}C}}P_{4}O_{6}+6N_{2}} }
2 N 2 O + C → 450 − 600 o C 2 N 2 + C O 2 {\displaystyle \mathrm {2N_{2}O+C{\xrightarrow {450-600^{o}C}}2N_{2}+CO_{2}} }
N 2 O + M g → 500 o C N 2 + M g O {\displaystyle \mathrm {N_{2}O+Mg{\xrightarrow {500^{o}C}}N_{2}+MgO} }
N 2 O + C u → 500 − 600 o C N 2 + C u O {\displaystyle \mathrm {N_{2}O+Cu{\xrightarrow {500-600^{o}C}}N_{2}+CuO} }

Із воднем та аміаком оксид N2O утворює вибухонебезпечні суміші:

N 2 O + H 2 → 150 − 200 o C N 2 + H 2 O {\displaystyle \mathrm {N_{2}O+H_{2}{\xrightarrow {150-200^{o}C}}N_{2}+H_{2}O} }
3 N 2 O + 2 N H 3 → 250 o C 4 N 2 + 3 H 2 O {\displaystyle \mathrm {3N_{2}O+2NH_{3}{\xrightarrow {250^{o}C}}4N_{2}+3H_{2}O} }

Окрім окисних властивостей, може також проявляти і відновні:

5 N 2 O + 2 K M n O 4 + 3 H 2 S O 4 ⟶ 10 N O + 2 M n S O 4 + K 2 S O 4 + 3 H 2 O {\displaystyle \mathrm {5N_{2}O+2KMnO_{4}+3H_{2}SO_{4}\longrightarrow 10NO+2MnSO_{4}+K_{2}SO_{4}+3H_{2}O} }

Застосування

Основна частина синтезованого оксиду азоту(I)[en] використовується у медицині як знеболювальне. У харчовій промисловості речовина застосовується як піноутворювач.

Див. також

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Оксид азоту(I)

Примітки

  1. ↑ nitrous oxide
    d:Track:Q278487
  2. ↑ а б в За тиску 101,3 кПа

Джерела

  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Handbook of Preparative Inorganic Chemistry / G. Brauer. — 2nd. — New York : Academic Press, 1963. — Vol. 1. — 1859 p. (англ.)
  • Thiemann M., Scheibler E., Wiegand K. W. Nitric Acid, Nitrous Acid, and Nitrogen Oxides // Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry. — 6th. — Weinheim : Wiley-VCH, 2005. — P. 42—43. — DOI:10.1002/14356007.a17_293. (англ.)
  • Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М. : ИИЛ, 1963. — Т. 1. — 922 с. (рос.)
  • Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)

Посилання

  • п
  • о
  • р
Оксид азоту(I) N2O · Оксид азоту(II) NO · Оксид азоту(III) N2O3 · Оксид азоту(IV) NO2 · Димер оксиду азоту(IV) N2O4 · Оксид азоту(V) N2O5


Аміак Це незавершена стаття про неорганічну сполуку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.