BESYS

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.

Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (грудень 2018)

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (грудень 2018)

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (грудень 2018)

BESYS
Розробник	Bell Labs
Вихідна модель	Закритий код
Випущено у виробництво	1957

BESYS (Bell Operating System) — операційна система, створена в 1957 році компанією Bell Labs для власних потреб її обчислювального центру.

Історія

У середині 50-х років дослідницький відділ корпорації Bell System придбав для свого комп'ютерного центра кілька нових комп'ютерів. Величезні махини, куплені за мільйони доларів в IBM, призначалися для проведення розробок у поки ще мало вивченій комп'ютерній області. Але коли вчені Bell освоїлися на встановлених мейнфреймах, стало ясно, що програмне забезпечення, що йде в поставці, зовсім не підходить для повноцінної дослідницької роботи. А через відсутність операційної системи все доводилося робити вручну, що забирало багато часу й сил. Тому що більшість співробітників відділу були досвідченими програмістами, вони вирішили створити ОС самотужки. І втілити в ній усе, що їм було потрібно.

Спільними зусиллями розробка системи BESYS зайняла менше року, і в 1957 р. вона була встановлена на всіх машинах комп'ютерного центра. Автори BESYS не збиралися поширювати програму за межами Bell — вона призначалася винятково для внутрішніх потреб. Але коли деякі дослідницькі інститути виявили цікавість до розробки, співробітники найбільшої телефонної компанії вислали всім охочим копії на магнітних стрічках.

В 1964 р. Bell Labs придбала нове дороге обладнання, включаючи могутніші комп'ютери, установлені в дослідницькому відділі. Програмісти компанії знову зіштовхнулися зі старою проблемою. BESYS була заточена{{що?ЇЇ під конкретну платформу й не працювала на нових машинах, а IBM як і раніше мало піклувалася про програми, займаючись створенням винятково заліза. Залишалося розраховувати тільки на себе. Втім, представники інших організацій теж були зацікавлені в написанні нової операційної системи.

До того часу комп'ютерне співтовариство захопила ідея поділу машинного часу. Нова технологія, запропонована командою Фернандо Корбато з Массачусетського Обчислювального Центру, давала можливість працювати на одному комп'ютері кільком людям одночасно. Не потрібно було чекати своєї черги, ресурси комп'ютера розподілялися між всіма активними користувачами. У такий спосіб не тільки заощаджувався дорогий машинний час — програмістам стало набагато зручніше працювати разом над одним проектом. Уперше Compatible Time-Sharing System (CTSS) була запущена в 1961 на модифікованому комп'ютері IBM 7094 і за допомогою комунікаційного контролера з'єднала 30 терміналів. Трохи пізніше цю технологію перейняли в Університеті Кембридж. Незважаючи на очевидні достоїнства системи, у неї було багато супротивників, в основному серед студентів МТІ. Хлопці, які проводили увесь свій час біля комп'ютерів і використовували їхні ресурси по максимуму, не могли погодитися з тим, що тепер потужністю прийдеться ділитися з кимось іще. Попри це, провідні комп'ютерники визнавали — за CTSS майбутнє. І якщо писати операційну систему — у її основі повинна лежати система поділу часу.