Telopea speciosissima
| Telopea speciosissima | |
|---|---|
 | |
Біологічна класифікація  | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Порядок: | Протеєцвіті (Proteales) |
| Родина: | Proteaceae |
| Рід: | Telopea |
| Вид: | T. speciosissima |
| Біноміальна назва | |
| Telopea speciosissima (Sm.) R.Br., 1810 | |
 | |
| Ареал виду | |
| Синоніми | |
Telopea speciosissima — вид чагарників родини протейних, росте на південному сході Австралії у штаті Новий Південний Уельс. Ендемік штату і його квіткова емблема. Місцева назва — англ. waratah.
Етимологія: лат. Telopea speciosissima — «Телопея прекрасна».
Ботанічний опис
Кущ до 3–4 метри заввишки з одним або декількома стеблами.
Листя чергове, темно-зелене, щільне, шкірясте, з зубчастим краєм, 13–25 см завдовжки.
Суцвіття темно-червоні, діаметром 7–10 см, оточені приквітками 5–7 см завдовжки, і складені з сотень окремих квіток.
Плоди великі, коричневі, стручки розкриваються вздовж однієї зі сторін, випускаючи крилаті насіння.
Поширення
Вид зустрічається у прибережній частині штату Новий Південний Уельс від міста Аллагалла до гір Ватаган, а також у Блакитних горах.
Росте на піщаних ґрунтах у лісах з відкритим верхнім пологом.
Культурне значення
Telopea speciosissima була оголошена офіційною квіткової емблемою Нового Південного Уельсу 24 жовтня 1962 року.
Галерея
-
Квітка Telopea speciosissima у Королівському національному парку (Новий Південний Уельс). -
Насінні стручки -
Telopea speciosissima у лісі. -
Люсьєн Генрі, «Waratah», 1887, Художня галерея Нового Південного Уельсу. -
Альфред Гендель, вітраж у соборі Преподобного Беди (Драммойн).
Див. також
Список квіткових емблем Австралії
Посилання
- Australian Plant Name Index (APNI) — Telopea speciosissima (англ.)
- Australian National Botanic Gardens — Floral Emblem of New South Wales [Архівовано 26 грудня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- NEW SOUTH WALES FLORA ONLINE — Telopea speciosissima (Sm.) R.Br. [Архівовано 12 квітня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
Джерела
- В. В. Петров, «Четыре недели в Южном полушарии» (впечатления ботаника), М., «Мысль», 1981, стр.52
| ||||||||
